СКАРБНИЧКА ПСИХОЛОГА

ФОРМУВАННЯ АДЕКВАТНОЇ САМООЦІНКИ У ДИТИНИ

Самооцінка дітей напряму залежить від того, яке середовище їх оточує та як спілкуються з ними найближчі люди, адже їхній думці малеча довіряє, яка власне і формує дитяче уявлення про себе.

1. Правильно хвалити.

Це значить хвалити не просто одним словом, а описувати те, що ви бачите і бажано через призму власних почуттів. Наприклад, фраза «Мені подобається як ти намалював цього півника – в нього такий яскравий гребінь, і різнобарвні пір’їнки, як у справжнього…» суттєво відрізняється від фраз «Молодець!» чи «Гарно намальовано!» тим, що в першому випадку ви показуєте своє відношення до роботи дитини, за допомогою якого дитина більше про себе дізнається, а в другому випадку ви просто констатуєте факт.

Хваліть дитину не лише наодинці, а і в присутності інших членів сім’ї. Краще хвалити за зусилля, а не за результат, наприклад, «Тобі, мабуть, було не просто дати погратися своєю новою машинкою. Це було дуже щедро з твого боку».

2. Визнавати право власності дитини та питати дозволу, якщо берете її речі.

Якщо ви хочете, щоб дитина вас поважала, не брала речі важливі для вас, не спитавши, то виховуйте цю рису своїм же прикладом. Таким чином ви демонструєте повагу до доньки чи сина і визнаєте право на власний простір, що позитивно впливає на самооцінку.

3. Давати вибір і можливість брати на себе відповідальність.

Якщо ви даєте можливість дитині обирати, то визнаєте її право на власну думку, що безумовно формує самооцінку. Хоча дитина і потребує контролю, встановленню меж, але ще більше їй треба життєвий простір, де можна навчитися керувати власними бажаннями і потребами.

4. Привчати до самостійності.

Коли ви надаєте дитині все більше справ робити самостійно, то показуєте, що сприймаєте її як особистість, яка сама ладна впоратись. Ви демонструєте їй свою впевненість. А якщо у дитини ще й вийшло зробити щось без допомоги дорослого, похвала, яка слідує після цього, ще раз доведе, що дитина справді варта багато чого.

5. Питайте пораду.

Якщо значимий дорослий, який сприймається дитиною всезнаючим і всемогутнім питає у неї пораду, яка стосується його самого, наприклад, «Яку ручку обрати?» чи сім’ї взагалі «До бабусі поїдемо в п’ятницю чи суботу?», то власна значимість у малечі збільшується в рази.

6. Говоріть про почуття.

Відома психолог В. Оклендер сказала: «Емоції дитини формують саму її суть, саме її існування. Коли її почуття не мають цінності, вона сама не має цінності». Отже, коли ми говоримо про свої почуття і вчимо дитину говорити про свої, вона відчуває себе прийнятою нами і є безумовно психічно здоровішою, адже негативі почуття не наколюються.

7. Будьте чесними.

Є багато ситуацій, коли ми розуміємо, що сказавши дитині правду, істерики не уникнути. Саме тому, батьки часто брешуть, і надають не зовсім здоровий приклад побудови стосунків з оточуючими. Якщо негативні емоції є, то краще, щоб дитина їх виразила одразу, оскільки, дізнавшись правду, крім того, що істерика буде сильнішою, ви ще можете втратити довіру. Згодом дитина розуміє, що батьки, говорячи правду сприймають її, як особистість, з якою можна багато чого обговорити, а не ховатися на неправдивими реченнями. Це безумовно впливає на самооцінку малечі.

8. Давайте можливість дитині експериментувати, задовольняти свою потребу в пізнанні світу, в цікавості.

Безкінечні «ні» та «неможна» лише демонструють дитині, що вона багато чого в світі не варта, а тому краще і не пробувати.

9. Сприймайте дитину всерйоз і рахуйтеся з її бажаннями і потребами.

Адже дитина сама знає, коли вона голодна чи коли їй холодно.

10. Адекватно реагуйте на невдачу.

Намагайтеся ніколи не сварити дитину, якщо в неї щось не вийшло, не пригадувати свої настанови типу “я ж казала, не треба лізти”, “чому ти мене не послухав?”, не нав’язувати малечі почуття провини типу “про що ти думав?”, “тепер ти не зможеш грати іграшкою, ти її зламав”. Ви звичайно можете допомогти дитині зрозуміти причини через які щось не вийшло, але не дорікайте. І найголовніше – акцентуйте увагу не на невдачі, яка трапилась, а на способі виходу з неї.

11. Не порівнюйте дитину ні з ким.

Так ви можете принизити значимість малюка, особливо, якщо він виявляється в гіршому світлі. Порівняння може бути корисним лише в одному випадку – коли ви пригадуєте дитині її власні щаблі, де вона чогось досягла чи не досягла.

12. Не принижуйте, ні в якому разі не вдавайтесь до фізичного і психічного насилля, не ображайте та не висміюйте.

Все це шлях до формування заниженої самооцінки дитини.

13. Ніколи не критикуйте особистість, а якщо дитина і вчинила не зовсім добре, то звертайте увагу лише на дії.

Тобто замість фрази «ти – лінивий», можна сказати «ти лінишся зробити…». Робіть лише конкретні зауваження, не починаючи фрази типу «ти завжди…», «ти ніколи…».

14. Проявляйте свою любов всіма доступними вам способами.

15. Будьте для дитини гарним прикладом.

Достатньо висока думка про себе, впевненість с своїх силах, дії відповідно до власних інтересів – все це аж ніяк не зашкодить дитячій самооцінці.

КРАДІЖКА?!

Чого не варто робити батькам в разі виявлення крадіжки?

□ Робити вигляд, що нічого не сталося.
Чому? Важливо назвати речі своїми іменами і сказати: «Ти взяв у мами гроші, це злодійство. Так чинити не можна. Це злочин”.

□ Оголошувати дитину злодієм. Вона – дитина, яка скоїла крадіжку. Це вчинок, який є сигналом для сім’ї, правильніше відреагувати так: «Ти вчинив справді погано». Чому? У більшості випадків це неусвідомлений вибір дитини. До нього неприйнятна кримінальна чи адміністративна відповідальність (до 14 років). За крадіжку дитини перед законом відповідають батьки, оскільки вони і є тими, хто цьому побічно сприяв.

□ Карати дитину більше, ніж заслуговує її вчинок. Чому? У надмірному покаранні батьки часто всю відповідальність за вчинок перекладають на дитину і не несуть свою. Цим вони вчать дитину того ж – як не нести відповідальність за вчинене. Доросла позиція: «Нам разом треба розібратися, чому це сталося».

□ Залишати подію без наслідків. Чому? У здорової дитини є моральні орієнтири. Якщо вона не понесла розумне покарання і якимось чином не відшкодувала завдані збитки – в рамках своїх можливостей, вона може довго і сильно відчувати себе винуватою. Що може сказати дорослий: «Таке буває, ми всі робимо помилки, часто через незнання або через те, що не подумали про наслідки. Давай подумаємо, як ти можеш відшкодувати збиток, який ти завдав цим вчинком».

□ Посилено соромити дитину. Чому? Викриття вчинку і його наслідки вже в значній мірі пробуджують сором. Коли дитину батьки занадто соромлять, вони таким способом звільняється від власного сорому і відповідальності за подію і «завантажують» ним іншого. Так проявляється небажання допомагати дитині в тому, що допоможе зрозуміти причини вчинку, і бажання просто залякати або засоромити (виникає «щоб не кортіло надалі»). Від цього симптом йде всередину, і дитина просто краще приховує наслідки крадіжки, або симптом перетворюється в інший.

□ Обмежуватися тільки покаранням, присоромлюванням або залякуванням. Чому? Це симптом певного неблагополуччя, і в ньому варто розібратися всією сім’єю або з допомогою психолога.

□ Думати, що тепер це назавжди «зіпсована» дитина і їй не можна довіряти. Чому? Якщо будете ставитися до цього як проблеми і всі разом її вирішите, то те, що сталося буде просто епізодом з його життя, складною подією, в якому його родина прийшла йому на допомогу. Якщо ви будете думати, що у всьому винен ваш «поганий» дитина, він може і далі несвідомо підтверджувати це виданий ярлик.

Як вчинити, якщо ви виявили у дитини речі, які не купували, або пропажу грошей?

v Поцікавитися звідки речі, чиї, за яких обставин опинилися у дитини.

v Сказати, що ви виявили пропажу грошей і вважаєте, що взяла їх дитина.

v У разі виявлення крадіжки заспокоїтися і не панікувати.

v Запитати, чи усвідомлює дитина, що вона зробила серйозний вчинок.

v Назвати це крадіжкою, порушенням чужих кордонів, правил і закону.

v Сказати, що з цим потрібно розібратися всій сім’ї.

v Пропрацювати власні почуття – шок, розчарування, сором, злість, страх, тривогу.

v Обговорити наслідки крадіжки і відшкодування збитку.

v Розібратися з причинами.

v Допомогти дитині організувати відшкодування збитку – можливо, спільно з сім’єю.

«Мамо,звідки я взявся ?»

Поради батькам

1. Тільки правда! Не придумуйте казок про лелек і капусту, якщо хочете зберегти довіру у відносинах з дитиною, і якщо не хочете, щоб малюк згодом почав шукати інформацію з інших джерел (вулиця, Інтернет…) Єдино правильна відповідь: «Я тебе народила», або «Ми з татом тебе народили»

2. Відповідайте мовою, зрозумілою дитині (залежно від віку). 3-річному малюку скажіть «Я тебе народила», «Ти жив у животику у мами, а потім з’явився на світ». Старшим діткам розповідайте, називаючи речі своїми іменами, та зважаючи на те, що дитина уже знає.

3. Розповідайте інформацію частинами. Не поспішайте з деталями і глибокими поясненнями, поки дитина сама не уточнить те, що її цікавить. Малюку може бути достатньо вашої відповіді «Я тебе народила». Не заглиблюйтесь в подробиці, поки дитина сама не запитає. Продовжуйте частково видавати інформацію. Дитині потрібен час, щоб «переварити» почуте. Малюк сам запитає вас, коли освоїть те, що уже почув.

4. Називайте речі своїми іменами. Частини людського тіла мають свої назви. Пеніс, вагіна – не соромтесь вживати їх з дітками від 5-ти років. Дитина повинна зрозуміти, що це не жарти, а досить серйозні теми.

5. Якщо не знаєте, що відповісти, так і скажіть! Попросіть дати вам кілька годин часу, щоб зібратись з думками і сформулювати відповідь. Підготуйтесь, і обов’язково поверніться до цієї розмови, навіть якщо малюк уже забув.

6. Не забудьте наголошувати на тому, як сильно любили мама з татом одне одного, перш ніж захотіли синочка/дочку. І люблять до цих пір!

7. Якщо вам соромно, ніяково, незручно, дайте почитати книгу, або почитайте разом. Щоб подолати зніяковілість, спробуйте розповідати так, ніби це урок анатомії для малюка (робіть поправки на вік)

8. Пам’ятайте, що краще дитина дізнається від вас про всі інтимні подробиці, ніж знайде відповіді з інших, не зовсім прийнятних, джерел!

ОЗНАКИ ПІДЛІТКОВОЇ КРИЗИ

1.Дзвіночок перший. Помітно змінюється поведінка дитини. Тихоня може раптом стати відчайдушним пустуном, а надзвичайно активна дитина – затихнути і проводити години в незрозумілих думках.

2. Дзвіночок другий. Настрій стає нестійким і легко змінюється. Після надривного плачу може послідувати телефонний дзвінок і радісне щебетання в трубку. На тлі найдосконалішого благополуччя раптом – лють через якусь дрібницю, і двері ледь не злітають з петель від заключного акорду пустого конфлікту, який виник на рівному місці.

3.Дзвіночок третій. Змінюється фізичний вигляд дитини. Дівчата «округлюються» або, навпаки, витягуються, змінюються пропорції тулуба і кінцівок, у хлопчиків ламається голос, волосся стає більш жирними, починається оволосіння обличчя і тіла за чоловічим типом.

4.Дзвіночок четвертий. У заявах дитини, звернених до батьків, з’являються нові теми і гасла. Найпоширеніші з них: «Я можу сам вирішувати, що (як, коли) …», «Ви мене ніколи не розуміли», «Ваше покоління безнадійно відстало, і вам не зрозуміти, що …», «Я сам буду вирішувати свої проблеми ” і т.д.

ЯК ГОВОРИТИ З АУТИСТОМ

Діти-аутисти унікальні і бачать світ не так як інші люди. Їх відмінності яскраво виражені в контексті навичок спілкування. Аутисти користуються власною мовою і оперують системою, яка працює на них.

1. Говоріть про те, що їм цікаво. Дізнавшись, чим цікавиться дитина, вам буде набагато простіше побудувати вашу бесіду. Під час обговорення зручної для них теми, такі діти можуть розкритися. Для легкості спілкування необхідно знайти правильну “довжину хвилі”, на якій їм зручно спілкуватися. Наприклад, ваш син може любити автомобілі, і ця тема стане прекрасним початком бесіди.

2. Скорочуйте речення в розмові з дитиною-аутистом, оскільки їй складно осмислювати усне мовлення. Розмовляючи з аутистом короткими реченнями, ви дасте йому можливість більш ефективно «переварювати» інформацію. Багато залежить від дитини. Деякі аутисти цілком можуть осмислювати довгі речення. Деякі діти-аутисти ледве розуміють усне мовлення. В цьому випадку можна спілкуватися з ними за допомогою письмових повідомлень, наприклад, “Зараз ми будемо їсти”. Вони можуть написати відповідь або відповісти усно завдяки зоровій комунікації. Письмове спілкування може стати відмінним помічником.

3. Малюйте. Аутисти мають гарне образне мислення і добре сприймають малюнки. Пробуйте малювати схеми, інструкції або прості зображення, щоб доносити до них свої ідеї. Так вони зможуть точніше зрозуміти, що ви намагаєтеся їм донести, адже більшість дітей-аутистів краще реагують на візуальну комунікацію.

Спробуйте візуалізувати розпорядок дня дитини. Намалюйте повсякденні заняття; сніданок, похід в школу, повернення додому, вільний час, сон. Якщо ваша дитина вчиться читати, тоді можете додавати слова.

Так дитина зможе перевіряти свої заняття і правильно планувати свій день.

Використовуйте схематичні малюнки для пояснення дій, але додайте елемент, який буде персоналізувати кожен символ. Наприклад, у вас можуть бути руде волосся. Додайте їх до малюнку, щоб при його вигляді у дитини виникала асоціація з мамою.

4. Давайте час на осмислення. Може знадобитися більше пауз, ніж в звичайній розмові. Дитині необхідний час, щоб обміркувати почуте. Запасіться терпінням і не квапте їх; давайте їм час подумати і підготувати свою відповідь.

Якщо дитина не відповіла на перше питання, то не поспішайте ставити друге.

Тут справа в способі обробки інформації, а не в інтелекті.

5. Дотримуйтесь мовної сталості. Всім відомо, що в мові існують різні варіанти побудови фраз. Для вираження однієї думки можуть використовуватися різні слова. Діти-аутисти не вловлюють таких відмінностей, тому говоріть однаковими фразами, щоб не вводити їх в оману.

Системність і постійність дуже важливі. Слід розуміти, що у вас не вийде завжди повторювати слово в слово, тому не потрібно панікувати, якщо ви сказали незвичну фразу.

6. Проявляйте чуйність і не сприймайте мовчання як особисте ставлення. Ваша дитина може не говорити з усіма, але намагайтеся не сприймати це особисто. Проявляйте чуйність, поважайте її межі та давайте зрозуміти, що ви завжди раді дитині.
Ви ніколи не можете точно знати, чому дитина мовчить. Можливо, невдало вибраний час для бесіди, не підходить навколишнє оточення або дитина фантазує про щось інше.

Глибока шана по відношенню до почуттів і психологічних меж дитини це найкращий спосіб щоб почуття «з’явились».

Намагаючись заговорити з вашою дитиною, інші люди можуть подумати, що вона асоціальна або вони їй не подобаються. Найімовірніше, що ці припущення не є вірними. У будь-якому випадку необхідно пояснювати людям, що вони повинні увійти в становище.

7. Починайте розмову із ствердження. Дітям-аутистам не завжди легко відповідати на запитання на кшталт “Як справи?”, яких вони можуть навіть злякатися. Перетворення думок в речення для них може вимагати часу, тому починайте розмову без подібного тиску, щоб не ставити їх у незручне становище.
Просто прокоментуйте що-небудь і спробуйте дочекатися відповіді. Знову ж, говоріть про те, що їм цікаво.

Більш старші діти можуть придумати відповіді, які вони будуть говорити після загальновідомих питань. В такому випадку на питання “Як справи?” ви автоматично отримаєте відповідь “Добре”. Питання на початку бесіди не буде стресом, якщо у дитини є заготовлені відповіді.

8. Приділяйте їм увагу. Досить часто дитина хоче привернути увагу, але може відчувати внутрішню боротьбу. Не забувайте про них і приділяйте увагу. Робіть спроби, навіть якщо вони не відповідають. Для них це багато значить.

9. Вибирайте правильний час для розмови. Намагайтеся розмовляти, коли дитина спокійна. У моменти розслабленості вони більш сприйнятливі до інформації. Також важливі навколишні умови, навколо не повинно відбуватися багато всього одночасно, так як зайва кількість вхідних сигналів може скувати дитину.

10. Говоріть прямо. Аутисти можуть не сприймати метафори. Їм складно розуміти сарказм, ідіоми і жарти. Говоріть максимально прямо і по справі, щоб їм було простіше вас зрозуміти.

Дистанційне навчання!

Поради психолога батькам

ü Головна порада – все робити спокійно! Без паніки та хвилювань.

ü Матеріал, який потрібно опрацювати розбивайте на частини.

ü Заходьте на платформу та відкривайте папки по днях за розкладом.

ü Щодня робіть спочатку ті предмети, що є для вас складнішими. Потім приступайте до легшого.

ü Не намагайтеся виконати всі завдання за годину чи півтори, для того, щоб бути потім вільними.

ü Завдання виконуйте по 25-30 хв, потім робіть перерву 10-15 хв.

ü Дотримуйтесь режиму дня, пам’ятаючи про основні прийомі їжі та перекуси. Для кращої роботи мозку вживайте сухофрукти, фрукти, овочі, горішки. Пийте більше води, за потреби зволожуйте очі, адже ви працюєте більше за ноутбуком чи планшетом.

ü Якщо виникають питання по завданню, то запишіть його окремо, при нагоді напишіть вчителю про це, запитайте поради.

ü За потреби попросіть допомоги у батьків.

Як виховати більш впевнену в собі дитину: 12 порад від психолога

1. Цінуйте зусилля дитини, незважаючи на те, досягла вона успіху чи ні.

Діти ніколи не повинні ніяковіти через спробу щось зробити.

2. Заохочуйте дитину до практикування чогось нового.

Заохочуйте дитину займатись тим, що її цікавить, але старайтесь не тиснути на неї.

3. Дозвольте дитині самостійно вирішувати проблеми

Якщо ви самі виконуєте всю важку роботу за свою дитину, в неї ніколи не розвинуться здібності та не з’явиться впевненість, що вона може вирішувати проблеми самостійно.

Надмірна батьківська допомога може перешкоджати розвитку впевненості в собі, адже бере початок від з’ясування всього самостійно

4. Дозвольте дитині чинити так, як дозволяє її вік

Не надійтесь, що ваша дитина буде робити все так, як годиться дорослому.

Думка про те, що добре — це лише так, як роблять батьки, може перешкоджати намаганням щось зробити по-своєму. Прагнення відповідати очікуванням, які не відповідають віку дитини, можуть знизити впевненість в собі

5. Заохочуйте цікавість

Інколи ви можете втомлюватись, відповідаючи на нескінченні запитання дитини, але її прагнення все знати потрібно лише збільшувати.

Коли діти починають ходити до школи, ті, батьки яких заохочували до пізнання нового, краще сприймають інформацію за інших однокласників. Іншими словами, вони знають, як вчитись краще та швидше.

6. Не створюйте дитині легких шляхів та не робіть винятків

Такі вчинки зі сторони батьків ніколи не сприятимуть розвитку впевненості в собі.

7. Не критикуйте дитину

Ніщо не завдаватиме більшої шкоди самооцінці дитини, аніж критика. Батьки не повинні казати дітям, що ті зробили щось погано, однак мають підтримувати та вносити певні пропозиції.

Якщо ваша дитина боїться зазнати невдачі, тому що знає, що ви будете злитись чи розчаруєтесь в ній, вона ніколи не пробуватиме чогось досягнути.

Найчастіше батьківська критика понижує самооцінку та розуміння власної важливості

8. Сприймайте помилки як шанс навчитись чогось

Якщо діти вчаться на помилках, то зміцнюють впевненість в собі. Але це може статись лише тоді, коли батьки сприймають помилки, як можливість удосконалюватись.

Не старайтесь постійно захищати свою дитину від провалів. Дозвольте їй помилитись, щоб допомогти зрозуміти, як наступного разу по-іншому можна вирішити те чи інше питання.

9. Будьте готові до нових викликів та випробувань в житті дитини

Щоб дитина була впевнена в собі, батькам слід показувати, що, незалежно від того, яким страшним та важким може здаватись випробування, вона все подолає.

10. Вчіть дитину того, що самі знаєте

Батьки завжди герої для своїх дітей, принаймні, поки останні ще не виросли. Тому використовуйте цю силу, щоб навчити дитину того, що ви знаєте самі — як думати, діяти та говорити. Подавайте хороший приклад і будьте зразком для наслідування.

Якщо дитина бачить, як її батьки досягають успіху, то й сама буде більш впевнена в собі і в тому, що вона теж може багато чого досягнути.

11. Підтримуйте дитину, коли в її житті стається неприємність

Життя несправедливе, і рано чи пізно, але кожна дитина дізнається про це і відчує на власному досвіді. Тому коли діти стикаються з неприємностями, батьки повинні підтримувати та нагадувати, що на шлях до успіху можуть бути і невдачі.

12. Будьте авторитетом, однак не надто суворим

Коли батьки дуже вимогливі або занадто суворі, впевненість в собі значно знижується. Розуміння того, що за вчинене можна бути покараним, віддаляє дитину від дій та намагань самоутвердитись.

12 обіцянок, які ви повинні дати собі і завжди виконувати

1. Я не буду триматися за минуле

Ваші проблеми, ваші слабкості, невдачі, жалі і помилки можуть багато чому вас навчити, якщо ви готові вчитися. А можуть виснажити, якщо ви не готові. Так дозвольте собі вчитися кожен день.

Сприймайте все як корисний урок. Якщо ви шкодуєте про деякі минулі рішення або вчинки, перестаньте нести це в собі. Тоді ви зробили все можливе відповідно до знань і досвіду, що у вас були. Можливо, якби ви приймали рішення сьогодні, вже з великим досвідом і знаннями, ви б вчинили по-іншому. Час і досвід допоможуть вам рости і вчитися, щоб приймати правильні рішення заради себе і тих, про кого ви дбаєте.

2. Я буду сам керувати своїм життям і нести відповідальність за свої вчинки

Ви звинувачуєте батьків, вчителів, систему освіти, уряд, але не самого себе. Правильно? Адже ви ніколи не помиляєтеся... Але це не так. Якщо ви хочете змінюватися, якщо хочете рухатися далі, відповідальність завжди лежатиме на вас. Тільки ви самі можете приймати рішення. Тільки ви самі повинні нести за них відповідальність. Керуйте своїм життям самостійно.

3. Я буду звертатися до себе як до друга

Задумайтесь, що зазвичай ви говорите собі. Це надихаючі, обнадійливі слова, які ви могли б сказати другові? Або образливі зауваження, яких вартий тільки найлютіший ворог? Весь день ми нечутно розмовляємо самі з собою і віримо кожному своєму слову. Тому направляйте свій внутрішній голос з розумом. Запитайте себе: «Якби у мене був друг, який постійно говорив би мені те, що я говорю собі, як довго він залишався б моїм другом?».

4. Я буду прислуховуватися до того, що мені підказує серце

Почуття та інтуїція рідко нас підводять. І якщо в глибині душі ви відчуваєте, що робите щось не так, швидше за все, так воно і є. Зверніть увагу на свої справжні почуття і йдіть туди, куди вони ведуть вас. Слухаючи свій внутрішній голос, ви побачите, що закриті двері тільки здаються такими - насправді вони відкриті для вас.

5. Я буду жити так, як вважаю правильно

Дозвольте собі йти по шляху, який робить вас щасливим. Це нормально, що деякі люди у вашому житті не будуть цього схвалювати і стануть всіляко вас відмовляти. Адже у всіх нас різні уявлення про щастя. Присвятіть себе створенню власного щастя. Як би сумно це не звучало, щоб домогтися бажаного, від чогось доведеться відмовитися. І краще відмовитися від стосунків, в яких вас примушують робити те, чого ви не хочете.

6. Я обіцяю відпускати людей, стосунки з якими зайшли в глухий кут

Більшість людей з'являється в нашому житті ненадовго. Вони приходять, чогось нас вчать, щось в нас змінюють і йдуть. Це нормально. Не всі стосунки закінчуються, але всі можуть дати нам цінні уроки. Якщо ви будете відкритими з кожною людиною, ви багато чого дізнаєтеся. Іноді дивно усвідомлювати, що ви витратили занадто багато часу на людину, з якою вас вже ніщо не пов'язує. Але не варто про це шкодувати. Все відбувається саме так, як має відбуватись.

7. Я буду усміхатися незалежно від обставин

Навіть у важкі часи знайдіть хвилину, щоб зупинитися і згад ати, хто ви є. Знайдіть хвилину, щоб подумати про речі, які дійсно мають для вас значення. А потім усміхніться. У світі немає нічого прекраснішого і сильного, ніж усмішка крізь сльози. Будь-хто може бути щасливий, коли все дається легко. Але потрібно мати стійкий характер, щоб зуміти усміхнутися в ситуації, яка змушує вас ридати. Пам'ятайте, що час пройде і все налагодиться. Тому продовжуйте йти. Зрештою, сильні люди з'являються тільки завдяки важким обставинам.

8. Я буду цінувати те життя, яке маю

Добре там, де нас немає. Занадто багато людей переоцінюють те, чого не мають, і недооцінюють те, чим володіють. Вдихніть на повні груди. Не турбуйтеся за минуле. Зосередьтеся на тому, що ви повинні зробити сьогодні, а не на тому, що ви могли б зробити вчора. Пам'ятайте, що, коли щось втрачаєш, обов'язково знаходиш щось інше. Цінуйте те, що маєте і ким є сьогодні. Адже життя не повинне бути ідеальним, щоб бути прекрасним. Рахуйте свої здобутки, а не свої проблеми. Варто тільки почати думати про своє життя позитивно, і воно почне змінюватися на краще.

9. Я буду використовувати свої сильні сторони, щоб зробити світ кращим

Часто люди думають, що ніяких сильних сторін у них немає, і тому не намагаються нічого робити. У світі, наповненому сумнівами, знайдіть в собі сміливість бути мрійником. У світі, наповненому гнівом, знайдіть в собі сміливість прощати. У світі, наповненому ненавистю, знайдіть в собі сміливість любити. У світі, повному недовіри, знайдіть в собі сміливість вірити. І коли ви зробите це, ви дізнаєтеся про такі свої сторони, про які ніколи не підозрювали. Світ потребує вас.

10. Я буду виділяти час на самовдосконалення

Коли робиш щось, потрібно прагнути робити це правильно. Досконалість не буває випадковою. Досконалість - це результат великих намірів, цілеспрямованих зусиль, осмисленого управління, вмілого виконання і здатності бачити не перешкоди, а можливості. Крім того, важливо відзначити, що судити про виконану роботу потрібно не по тому, де ви зараз перебуваєте, а по відстані, яку ви пройшли. Головне - бути старанним і йти шляхом прогресу крок за кроком, день за днем.

11. Я буду виходити за межі зони комфорту

Коли ви стикаєтесь з труднощами, не сприймайте їх як провал. За кожним великим успіхом стоять великі труднощі, які необхідно подолати. Пам'ятайте про це. Коли ви намагаєтеся щосили, ви стаєте розумнішими і сильнішими. Робіть помилки, спотикайтеся, робіть з цього висновки і не припиняйте рости.

12. Я буду приймати зміни, коли вони необхідні

Ми завжди намагаємося зробити правильний вибір, але як зрозуміти, що зараз саме той момент, коли потрібно щось міняти і рухатися далі? Завжди є тривожні дзвіночки, і ви помічаєте їх, тільки не завжди хочете це визнавати.

Будьте розумнішими. Приймайте зміни з розпростертими обіймами, якщо розумієте, що вони необхідні.

10 речей, які щодня необхідні мозку для розвитку

1. Подрімати посеред дня

Усі ми чули про користь післяобіднього сну. І цьому є пояснення. Таке перезавантаження не лише відновлює фізичні сили, але й активізує діяльність мозку, покращує пам’ять і поліпшує настрій. Лише 10-15 хвилин сну здатні назавжди змінити ваші робочі будні. Адже після цього ви братиметеся за завдання з новими ідеями й наснагою.

2. Дозволити собі трохи творчості перед сном

Був тяжкий день? Помалюйте щось перш ніж лягати спати. Це допоможе не лише розвантажити мозок після робочого дня та розслабитися, але й активізує його творчу діяльність.

3. Сказати "ні" багатозадачності

Якщо прагнете максимальної продуктивності, навантажуйте мозок лише одним завданням протягом певного часу. Лише в такому режимі він здатен працювати найбільш ефективно. Як цього досягти з сучасним темпом життя? Відповідь проста: складайте робочий план і беріться за завдання послідовно. Врешті-решт, ви встигнете набагато більше, а стомитеся менше.

4. Жити активно

Кардіовправи — ось що необхідно вашому мозку. Біг, ходьба, плавання допомагають не лише підтягнути тіло, але й "підкачати" мозок, покращивши розумову діяльність. Лише 15-30 хвилин щоденних занять (підійдуть навіть піші прогулянки) слугуватимуть справжнім еліксиром для стомленого мозку.

5. Не відмовлятися від ручки й паперу

Завдяки комп’ютерам, планшетам, смартфонам та іншим ґаджетам більшість із нас усе рідше й рідше беруть до рук ручку і папір. А даремно! Дослідження показують, що використання звичайного блокноту й ручки активізують роботу мозку, покращуючи ефективність його діяльності.

6. Пам’ятати про вітаміни

Навантажуючи мозок новими завданнями щодня, не варто забувати про поповнення запасів поживних речовин, в першу чергу вітамінів. Скорегуйте свій раціон та забезпечте регулярне споживання вітамінів групи B, вітамінів C, D, E, P. Вони пришвидшать добову активність мозку, покращать коротко- й довготривалу пам’ять, підвищать кмітливість.

7. Вивчити іншу мову

Один із найкращих способів нагородити мозок за його працю. Вивчення нової мови— чудова зарядка для мозку, що відкриває його приховані ресурси й можливості. Для цього не потрібно далеко ходити, можна скористатися безкоштовними ресурсами в мережі Інтернет.

8. Грати у слова

Окрім того, що це заняття принесе вам задоволення й підніме настрій, гра у слова дуже корисна для розумової діяльності. Дослідження показують, що такі ігри, наприклад "Ерудит", підвищують IQ та потужність роботи мозку.

9. Зайнятися медитацією

Медитація — один із найкращих форматів відпочинку, як фізичного, так і розумового. Вона заспокоює, знімає напругу і, відповідно до результатів досліджень, сприятливо впливає на всі частини мозку. Щоденні медитації відчутно покращують стан тіла й духу.

10. Бути оптимістом

Позитивне мислення необхідне вашому мозку для повного щастя й ефективної розумової активності. Оптимістичний настрій сприяє новим відкриттям, ідеям і можливостям, допомагає ставати кращими версіями себе та чудово мотивує розвиватися далі.

25звичок, яких варто позбутися

1. Звичка відволікатися на незначні справи і малозначущих людей

Найчастіше ми приділяємо дуже багато уваги справам і людям, які не відіграють в нашому житті важливої ролі. Не забувайте про тих, хто вам дійсно дорогий, і про те, що вам по-справжньому важливо.

2. Звичка присвячувати весь час справам

Не завантажуйте ваш день нескінченними справами. Завжди знаходьте час, щоб відпочити, поміркувати і перезарядитися. І не обманюйте себе - ви не настільки зайняті, щоб не дозволити собі розслабитися кілька хвилин.

3. Звичка недооцінювати своє нинішнє становище

Постарайтеся пишатися вашими маленькими перемогами не менш, ніж скаржитися і засмучуватися через існуючі проблеми. Пам'ятайте, що якщо ви будете боротися за своє щастя, то рано чи пізно воно прийде до вас.

4. Звичка постійно драматизувати

Будьте мудрішими - думайте про позитивне, і незабаром вам стане набагато складніше бачити негатив.

5. Звичка мріяти про те, чого у нас немає

Ми не завжди отримуємо те, про що мріємо. Однак потрібно завжди пам'ятати про те, що у сотень тисяч людей у всьому світі ніколи не буде того, що є у вас. Багато лише мріють про блага і можливості, які ви приймаєте за належне. Щастя ніколи не приходить до тих, хто не цінує того, що має.

6. Звичка порівнювати себе з іншими

Порівнюючи себе з іншими, ви крадете у себе щастя. Ви можете все життя заздрити іншим, але це не принесе вам нічого, крім негативу.

7. Звичка згадувати своє минуле

Ви вже не ті, якими були рік, місяць і навіть тиждень тому. Ви завжди ростете і змінюєтеся. Таке життя.

8. Звичка переживати через зроблені помилки

Немає нічого страшного в тому, що ви помилилися. Не здавайтесь. Великі звершення вимагають часу. Використовуйте власні помилки в якості мотивації.

9. Звичка ображатися на сказані кимось слова

Не приймайте все близько до серця. Ви не можете змінити думки і слова іншої людини, але в ваших силах ставитися до них інакше і підтримувати зв'язок лише з тим, хто ставиться до вас з розумінням.

10. Звичка займатися самообманом

Ваше життя стане краще після того, як ви навчитеся приймати правильні рішення. Перше і найскладніше рішення - бути чесним із самим собою.

11. Звичка бути незадоволеним своїм життям

Навчіться жити повним життям, а не просто проживати його. І пам'ятайте, що успіх приходить до тих, хто насолоджується своїм життєвим шляхом.

12. Звичка у всьому покладатися на чужу думку

Ви не повинні сліпо слідувати чужому розумінню щастя, забуваючи про свої ідеали.

13. Звичка бути під чиїмось постійним контролем

Не шкодуйте себе в роботі, але не дозволяйте іншим людям використовувати вас в своїх цілях. Вмійте уважно слухати, не втрачаючи своїх власних думок.

14. Звичка подобатися кожному

Ми не повинні любити кожного зустрічного, і всі навколо не повинні любити нас.

15. Звичка йти на поводі у своїх страхів

Найкращий спосіб стати сильнішим і впевненішим у своїх силах - це боротися зі своїми страхами.

16. Звичка сумніватися в собі

Якщо ви засумнівалися в собі, просто зробіть наступний невеликий крок. Часом незначний крок в правильному напрямку може обернутися найбільш значущим кроком у вашому житті.

17. Звичка сумніватися в своїх мріях

Краще бути самотнім, ніж дозволяти думкам недоброзичливців впливати на вашу долю. Не дозволяйте чужим людям зруйнувати вашу мрію.

18. Звичка постійно чекати кращих часів

Ви не можете завжди чекати з моря погоди. Часом людині доводиться здійснювати сміливі вчинки тут і зараз, тому що життя занадто коротке.

19. Звичка втікати від проблем

Ви ніколи не зміните того, чому відмовляєтеся протистояти. Краще розібратись в своїх проблемах, поки вони не розправилися з вашим щастям.

20. Звичка засуджувати, не знаючи правди

Перш ніж засуджувати когось, добре подумайте. Ніколи не робіть поспішних висновків про те, чого ви не знаєте.

21. Звичка переживати через чужі помилки

У сьогоднішньому світі важливо бути терпимим до чужих помилок. Іноді дуже хороші люди роблять погані вчинки, але це не означає, що самі вони - погані, а говорить про те, що вони - всього лише люди, яким властиво помилятися.

22. Звичка ображатись

Образа лежить на шляху до нещастя. Пам'ятайте, що прощення - це не слабкість, а сила, яка полягає в розумінні того, що нам всім властиво робити помилки.

23. Звичка негативно до всіх ставитися

Ставтеся до всіх з добротою і повагою. Навіть до тих, хто веде себе грубо по відношенню до вас. Нехай доброта стане вашим постійним супутником.

24. Звичка переживати через кожну дрібницю

Ви не повинні засмучуватися через дрібниці і залежати від почуття розчарування. Залиште в минулому те, що вже не зможете змінити, і пам'ятайте, що все, що не робиться, - на краще.

25. Звичка жити завтрашнім днем

Не сумуйте через минуле - воно вже пройшло. Не хвилюйтеся про майбутнє - воно ще не настало. Живіть тут і зараз.

Чомудітям до 12 роківкращеобмежитикористуванняґаджетами

1. Вплив на розвиток мозку

У маленьких дітей з народження і до двох років обсяг мозку збільшується втричі і продовжує розвиватися до 21 року. На формування мозку впливає навколишнє оточення. Надмірне використання технологій може вести до недостатньої уважності і відставання в пізнанні навколишнього світу, порушень навчання, а також підвищеної імпульсивності і зниження здатності до самоконтролю, що може проявлятись як спалахи гніву.

2. Відставання в розвитку

Технології відволікають дитину від рухомих занять, а це може призвести до затримки розвитку. Зараз кожна третя дитина, яка приходить до школи, відстає у розвитку, а це негативно позначається на їх успішності. Рухливість дитини підвищує її уважність і здатність до навчання.

3. Ожиріння

Телебачення та відеоігри пов’язані з ожирінням. Діти, яким дозволено користуватися ґаджетами в їх кімнатах, на 30% частіше страждають від ожиріння.

4. Недосипання

60% батьків не стежать за тим, як і коли їх діти використовують технологічні досягнення, а 75% дітей користуються ними в своїх кімнатах з дозволу дорослих. 75% дітей у віці 9-10 років сплять менше, ніж потрібно в їхньому віці.

5. Психологічні розлади

Технології можуть стати причиною психічних розладів у дітей. Тут йдеться про депресію, тривожність, порушення уваги, аутизм, біполярні розлади, психоз та проблемну поведінку

6. Агресивність

Жорстокий медіаконтент може викликати у дітей неконтрольовану агресію. От, наприклад, у популярній відеогрі «Grand Theft Auto V» багато сцен сексуального характеру, вбивства, катування і т.д, які також часто можна побачити на телеекранах у фільмах та телевізійних шоу.

7. Цифрове слабоумство

Зміст електронних медіа призводить до дефіциту уваги, а також зниження концентрації і пам’яті. Діти, у яких проблеми з концентрацією уваги, не в змозі нормально вчитися.

8. Залежність від ґаджетів

Чим більше батьки захоплюються технологіями, тим менше часу виділяють для спілкування з дітьми. Тому діти дуже часто, не отримуючи достатньої кількості батьківської уваги, прив’язуються до пристроїв.

9. Недоцільність

Подальше виховання і навчання дітей за допомогою технологій недоцільне.

Діти — наше майбутнє, але у них немає майбутнього, якщо вони зловживають технікою. Необхідно виробити комплексний підхід, щоб знизити рівень використання технологій дітьми.

Речі, які варто припинити робити, щоб бути щасливим

1. Припини думати, що твоє щастя залежить від інших людей

Ми не повинні прив’язувати наше щастя до чогось або до когось, ми повинні завжди залишатись самодостатніми.

Перш за все, ти повинен бути повен енергії, але якщо ти виснажений і в тебе негативні думки, стосунки з іншими людьми будуть такими ж поганими, як і твій емоційний стан. Якщо ти незадоволений собою, своєю зовнішністю або ще чимось, стосунки з кимось не робитимуть тебе щасливішим. Для того, щоб розділити з кимось любов і стабільність, ти повинен сам зрозуміти, як це робиться. Якщо ти будеш в мирі з собою, все решта з’явиться.

2. Перестань скаржитись і жаліти себе

Життя завжди кидає кості, щоб направити тебе. Ти не завжди можеш побачити чи зрозуміти мету речей, які відбуваються на твоєму шляху. Ти також не зможеш контролювати їх і через це буває боляче. Однак аналізуй всі погані сценарії, з якими тобі доводилось стикатись в минулому.

В результаті, ти помітиш, що вони ведуть тебе до успіху, важливих людей, нових значних ситуацій або просто до хороших відчуттів. Усміхайся і дозволь кожному побачити, що ти сьогодні сильніший, аніж був вчора.

3. Припини триматись за минуле

Ти не можеш почати читати нову сторінку свого життя поки продовжуєш перечитувати попередню.

4. Припини сумніватись в собі

Кожен з нас унікальний і особливий, тож відчувай це всім серцем. Вижени невпевненість і сумнів з своєї душі. Зруйнуй ці страхи, ти - найважливіша істота.

Ти - найважливіша частина всесвіту, інше немає значення. Люби себе і будь коханим, вивільни життя своєї мрії зі сміттєвого контейнера сумнівів і ти знайдеш промінь просвітлення навіть в найтемніший момент.

5. Припини критикувати себе за помилки, зроблені в минулому

Ми можемо закохуватись в неправильних людей, а потім бути розбитими, в депресії і оплакувати помилки, але коли все йде не так, в одному можна бути впевненим: помилки допомагають нам знаходити правильних людей і робити правильний вибір. Ми всі інколи помиляємось. Ти тут і зараз можете створити свій день і своє майбутнє. Що б не сталось в твоєму житті, воно просто готує тебе до наступного кроку в майбутньому.

6. Припини тягнутись до стосунків, які тобі непотрібні

Краще бути одному, аніж в неправильній компанії. Немає необхідності поспішати з вибором. Якщо щось має відбутися — воно відбудеться: в потрібний момент, з потрібною людиною і за найкращих умов. Поринь в любов тоді, коли ти готовий до цього, а не тоді, коли почуваєшся самотнім.

7. Припини ображатись

Досить жити з гірким почуттям в серці. Зрештою, ти зробиш гірше лише собі, а не тій людині, яку ненавидиш. Пробачити не означає “Я погоджуюсь зі всіма тими неприємними речами, які ти мені заподіяв”.

Це означає “Я не дозволю цим речам руйнувати мій спокій”. Прощення - це вміння відпустити, віднайти спокій і звільнити себе. І запам’ятай, обов’язково пробачати не лише іншим людям, але й самому собі. Пробач собі всі помилки і рухайся далі.

8. Припини бути всім для всіх

Це неможливо, ти цим тільки робиш собі боляче. Якщо ти порадуєш одну людину, це змінить світ, можливо, не весь, але світ цієї людини точно!

9. Припини звинувачувати інших людей у власних проблемах

Досягнення мрії в основному залежить від того, скільки відповідальності за своє життя ти береш на себе. Коли ти звинувачуєш інших в тому, що відбувається з тобою, ти заперечуєш відповідальність і даєш іншим людям владу над цією частиною твого життя.

10. Припини за все хвилюватись

Занепокоєння і тривога не допоможуть тобі позбутись завтрашніх труднощів, але ти позбудешся радощів сьогоднішнього дня. Один із способів перевірити, чи справді варто переживати, запитати себе “Чи буде це настільки ж важливо через рік? Два роки? П’ять років?”.

Якщо відповідь “Ні”, то немає необхідності турбуватись.

11. Припини пояснювати

Твої друзі не потребують твоїх пояснень, а вороги все одно тобі не повірять. Тож роби те, що вважаєш за потрібне.

12. Припини намагатись бути кимось іншим

Одне із найскладніших завдань в житті — це бути собою в світі, який намагається змусити тебе втратити твою індивідуальність і стати копією. Хтось завжди буде симпатичнішим, розумнішим, молодшим, але вони ніколи не будуть тобою.

Не намагайся змінити себе, щоб вразити людей. Будь собою і ті люди, які справді тобі потрібні, будуть любити тебе таким, яким ти є.

13. Припини робити боляче близьким

Замість того, щоб бути людяними, ми часто віддаляємось, стаємо егоїстичними. Так ніби весь світ обертається лише навколо нас. Ми починаємо завдавати болю нашій сім’ї і друзям, а потім дивуємось, чому нас ніхто не розуміє.

Пам’ятай, тільки наша сім’я і близькі люди завжди поряд, але і це “завжди” може стати тимчасовим.

14. Припини очікувати, що люди прочитають твої думки

Зустрівши на своєму шляху кохання, ми забуваємо, що інша людина і мова її душі відрізняються від нашої. Ми починаємо чекати на якісь дії лише тому, що цього жадають наші серця, але ми забуваємо, що ніхто окрім нас не зобов’язаний виконувати наші бажання. Ми не маємо права очікувати чогось від інших людей, ми або приймаємо їх такими, як вони є, або взагалі не приймаємо.

15. Припини зволікати

Не вагайся довго; в іншому випадку ти можеш створити проблеми там, де їх не було. Оціни ситуацію і дій. Ти не можеш змінити те, чому не чиниш опір.

16. Припини заздрити

Припини рахувати чужі блага замість своїх. Спитай себе “Що маю я, чого хочуть всі?”. Має бути щось таке. Тому зосередься на цьому і перестань порівнювати себе з іншими.

17. Припини боятись

Страхи блокують більшість наших думок і дій, вони не дозволяють тобі бути відкритим і зрозуміти, що це просто вигадка, але вигадка, яка має багато влади, через що позбавляє тебе кращого життя.

18. Припини втікати від своїх проблем

Замість цього май мужність зустрітись з ними віч-на-віч. Ніхто не каже, що це буде легко. Ми не зобов’язані негайно вирішувати наші проблеми. Для людей нормально спіткнутись і впасти. Це те, що робить нас людьми — стикатися з проблемами, вчитися, пристосовуватись і в результаті вирішувати.

19. Припини думати, що ти ще не готовий

Більшість наших можливостей спонукають нас покинути зону комфорту, але ризик вийти за її межі приходить разом із бонусом, який є більш важливим, ніж незначний дискомфорт, — це здійснення мрій, планів та особистий розвиток.

20. Припини бути невдячним

Не забувай говорити “дякую” і “вибач” - це прості слова, але дуже сильні і потрібні.

Поради з керування гнівом у дітей

1. Беріть паузу

Паузи завжди допомагають, коли дитина сердиться. Коли у неї трапляється напад гніву, не реагуйте і не сваріть її. Це тільки посилить її гнів. Замість того щоб сперечатися або говорити з нею на підвищених тонах, вчиніть так: почекайте, поки дитина закінчить, а потім відведіть її до її кімнати. Скажіть їй якомога спокійніше, що вона повинна провести у своїй кімнаті деякий час, щоб заспокоїтися.

Почуття власного гніву може лякати деяких дітей. У такому випадку не варто залишати дитину саму в кімнаті: це тільки посилить гнів. Якщо ви помічаєте, що до почуття гніву у дитини додається страх, залишайтеся поруч з нею.

Але якщо дитина проявляє агресію, негайно зупиніть її і змусьте сидіти тихо протягом однієї-двох хвилин, поки вона не заспокоїться.

Прогулянка на свіжому повітрі на самоті допоможе їй зібратися з думками і почуттями.

Навчіть дитину рахувати від одного до десяти, роблячи вдихи й видихи в такт. Це допоможе їй заспокоїтися.

2. Вивчіть словник почуттів

Коли маленькі діти відчувають злість, вони зазвичай кричать, б’ються і кидаються речами, тому що не знають, як висловити свій гнів словами.

Словник почуттів – це список слів, які дитина може використовувати, щоб висловити свої емоції. Навчіть її слів, які позначають емоції. Ви можете почати з таких слів, як «сердитись», «щасливий», «злякатися», «нервовий», «тривожний», «роздратований» тощо.

Як тільки дитина засвоїть ці слова, навчіть дитину вживати їх в реченнях: «Я зараз так серджуся на тебе» або «Він мене дратує».

Висловити свої почуття завжди краще за допомогою слів, ніж битися, кусатися або кидатися речами.

Читання книг про емоції може допомогти дитині краще розуміти свої почуття.

3. Дайте вихід гніву

За почуття гніву відповідає мигдалеподібне тіло – частина мозку, яка також відповідає за реакцію організму «бий або біжи». Як тільки людина відчуває гнів, у її надниркових залозах виділяється адреналін, підвищується рівень тестостерону в організмі, підвищується пульс і артеріальний тиск.

Коли в організмі підвищується рівень адреналіну, людина відчуває силу і енергію, а її голос стає голоснішим. Такі зміни збільшують ризик агресивної поведінки. цьому запобігти, потрібно перенаправити адреналін на щось більш продуктивне і менш шкідливе.

Наприклад, можна побити боксерську грушу, покричати в подушку, зайнятися якимось видом спорту (наприклад, бігом, плаванням або просто робити фізичні вправи).

Фізичне навантаження – один з найефективніших способів управління гнівом як для дорослих, так і для дітей.

4. Співпереживайте дитині

Співпереживання може творити чудеса, коли мова йде про дитину, що відчуває гнів. Якщо ваша дитина сердиться, заохочуйте її говорити про це. Не перебивайте дитину, коли вона висловлює свій гнів. Визнайте будь-які її почуття, будь-то гнів, роздратування або якісь інші.

Покажіть дитині, що ви дбаєте про неї. Часто діти стають агресивними, коли вони розчаровані або відчувають, що ними нехтують або зраджують їм. Дитина може відчувати, що гнів – це єдиний спосіб, щоб її почули або сприйняли серйозно. Подумайте, після якого вашого вчинку дитина стала проявляти гнів.

Коли дитина заспокоїться, сядьте поруч з нею і щиро запитайте, що її турбує і як ви можете їй допомогти. Запропонуйте дитині прогулятися і поїсти морозива. Прогулянка допомагає дитині отямитись.

Не акцентуйте увагу дитини на помилках. Дозвольте їй робити помилки – без цього неможливий розвиток. Не набридайте дитині довгими поясненнями – просто мовчіть і тим самим проявіть трохи співчуття.

5. Хваліть дитину за хорошу поведінку

Поведінка дитини залежить від того, як ви на неї реагуєте. Діти завжди прагнуть привернути увагу батьків будь-якими способами і отримати їх схвалення.

Тому, коли дитина демонструє хорошу поведінку, хваліть її й цінуйте її зусилля. Але не перестарайтеся. Занадто часта похвала може принести шкоду: дитина буде чекати тільки похвалу і не буде сприймати критику. Похвала за хорошу поведінку важлива, проте не менш важливо вказувати їй на неправильну поведінку і допомогти виправити її.

6. Покажіть дитині хороший приклад

Покажіть дитині приклад того, як керувати гнівом і контролювати свої емоції. Батьки самі повинні навчитися контролювати свій гнів, спілкуючись один з одним.

Якщо батьки не можуть спілкуватися чемно, діти теж навряд чи навчаться цьому.

Гарне спілкування – це мистецтво, і цьому треба вчитися.

Визнайте свою неправоту.

Коли ви будете визнавати свої помилки, тим самим ви заслужите повагу своїх дітей і навчите дітей покірності. Батьки повинні навчитися вирішувати свої проблеми цивілізовано. Коли ви навчитеся цього, діти будуть брати з вас приклад і намагатися впоратися зі своїм гнівом без агресії і насильства.

7. Встановіть правила

Правила важливі для того, щоб дитина виросла дисциплінованою. Дуже важливо встановити дитині правила на випадок, коли вона злиться. Дитина повинна розуміти, що злитися – нормально. Але проявляти жорстокість або агресію неприпустимо.

Тому вона повинна дотримуватися таких правил:

§ неприпустимо битися, кусатися, щипати або застосовувати насильство;

§ не можна кричати – щоб вирішити будь-яку проблему, всі розмовляють спокійно;

§ не можна обзиватися і говорити образливі речі;

§ ніколи не можна говорити відразу ж, як тільки з’являється почуття гніву. Дитина повинна відкласти розмови до того моменту, коли вона заспокоїться;

§ проблеми потрібно вирішувати, коли всі спокійні;

§ метою будь-якої суперечки має бути вирішення проблеми, а не доведення своєї правоти;

§ після спалаху гніву потрібно потиснути один одному руки і помиритися;

§ не потрібно постійно згадувати минуле.

Ви можете доповнити список правил на свій розсуд. Враховуйте при цьому поведінку дитини.

Головне – переконатися, що і ви, і ваші діти дотримуєтеся цих правил, і будь-які їх порушення мають наслідки. Правила повинні бути однозначними, і з них не повинно бути винятків.

8. Знайдіть альтернативу

Якщо дитині не можна кричати і битися, коли вона відчуває гнів, то що вона повинна робити?

Ось кілька альтернативних способів безпечно виплеснути свій гнів:

v Використовуйте боксерську грушу. Побити грушу або подушку, щоб виплеснути гнів – нормально, бити людей – ні.

v Запропонуйте дитині написати на аркуші паперу причину гніву і порвати його на дрібні шматочки.

v Дихайте. Запропонуйте дитині робити глибокі вдихи і видихи щоразу, коли вона відчуває гнів. Можна виконати вправу «Подих дракона»: запропонуйте дитині вдихати через ніс і видихати через рот, ніби дракон дихає вогнем.

v Відведіть дитину в спокійне місце, подалі від того, що викликає у неї гнів. Так дитина швидше заспокоїться.

v Запропонуйте дитині намалювати свої емоції. Кольорові малюнки допоможуть дитині заспокоїти емоції і спрямувати гнів у творче русло.

v Поцікавтеся у дитини, що її заспокоює. Використовуйте ці підказки кожен раз, коли ви бачите, що вона починає злитися.

v Дотримуйтеся правила «Ранок вечора мудріший». Якщо ввечері у дитини виникла проблема, краще її обговорити на наступний ранок, коли всі будуть спокійні.

v Будь-яка проблема має багато способів вирішення. Допоможіть дитині розібратися в причинах проблеми, трохи почекайте і поверніться до проблеми, коли вона заспокоїться.

Дітям старшого віку слід розповісти про різницю між почуттями і поведінкою.

Як забезпечити безпеку дітей в мережі Інтернет

□ розміщуйте комп’ютери з Internet- з’єднанням поза межами кімнати Вашої дитини;

□ поговоріть зі своїми дітьми про друзів, з яким вони спілкуються в он-лайні, довідайтесь як вони проводять дозвілля і чим захоплюються;

□ цікавтесь які веб-сайти вони відвідують та з ким розмовляють;

□ вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі Інтернет, наприклад, Батьківський контроль в Windows;

□ наполягайте на тому, щоб Ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм он-лайновим другом без Вашого відома;

□ навчіть своїх дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які пропонуються власниками сайтів;

□ контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо);

□ цікавтесь чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом;

□ навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в он-лайні. Вони не повинні використовувати Інтернет мережу для розповсюдження пліток, погроз іншим та хуліганських дій;

□ переконайтеся, що діти консультуються з Вами, щодо будь-яких фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через Інтернет мережу;

□ інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їх участі у будь-яких іграх та розвагах;

□ розмовляйте як з рівним партнером, демонструючи свою турботу про суспільну мораль.

Та найголовніше, дитина повинна розуміти, що Ви не позбавляєте її вільного доступу до комп’ютера, а насамперед, оберігаєте. Дитина повинна

Капризування, упертість, вередливість: у чому відмінність?

З примхами, вередами ,упертістю малят раннього віку стикаються і батьки, й вихователі. Кожен сприймає такі прояви по-своєму. Психологи, які досліджували природу вередування малят, зауважили що вони проявляються здебільшого у віці 1 року 8 місяців і тривають до 3 років. Капризування, впертість, вередування –зовні ідентичні способи поведінки малят.

Капризування- імпульсивні дії та вчинки, необгрунтована протидія вказівкам, порадам, вимогам дорослих, прагнення наполягти на своєму, домогтися здійснення своїх бажань. Окремі випадки вередування за неправильного реагування на них дорослого переростають у впертість-перманентну реакція протесту дітей проти обмеження їхніх бажань, дій, ініціативи, самостійності. Одним із проявів неслухняності дітей є вередливість. ЇЇ ознаки – швидка зміна бажань, їх недоречність і невмотивованість, нестримний прояв. Вередлива дитина часто сама не знає, чого хоче.

Капризування- ситуативне прагнення дитини наполягти на своєму, протидія та опір вимогам дорослих.

Упертість- звична реакція протесту дитини проти дій дорослого, що обмежують її бажання, дії, ініціативу, самостійність.

Вередливість- нестримний прояв бажань, швидка їх зміна і своєрідна «протидія заради протидії».

Змінюємо власне ставлення

Дорослі часто не бачать причин дитячих капризувань і вередливості. Вони сприймають малюка як об`єкт своїх дій, зусиль, уваги. А маля вже з перших днів життя заявляю про себе як про суб`єкта, який у взаємодії з дорослим проявляє власні бажання, наполягає на їх задоволенні, прагне аналізувати власний вибір. Раптом з`ясується, що це лише прояв прагнення пізнати світ, який щодня відкривається малечі все новими цікавими явищами та можливостями. Наслідуючи дорослих, дитина прагне самостійно робити якісь речі: їсти, пити, роздягатися, обирати одяг до вподоби. Якщо дотримуватися принципів Марії Монтессорі й дати малюкові можливість досліджувати ті предмети чи явища до яких у нього виник інтерес, то він сам навчиться спрямовувати власну активність. І дорослим не доведеться долати протести й протистояння малечі.

Головне побачити в діях дитини її вибір, а в капризуванні та вередах – лише недосконалі способи його відстоювання.

М.Щелованов і Н.Аксаріна відзначають у дітей третього року життя особливо підвищену збудливість і нестійкість емоційних станів. Такі стани частішають, загострюються і тривають довше. Їх можна трактувати як капризування, вередування й навіть упертість. Вони зникають з різних причин, які втім дещо об`єднує : усі вони порушують певні потреби дітей.

Причини дитячих вередувань

v Порушення режиму дня, надмірна тривалість сидячих групових занять, що сприяє перевтому і збій у звичному розпорядку.

v Неправильне годування: обмеження самостійності дитини, введення нових незвичних страв, або навпаки, годування стравами, що набридли.

v Невідповідні віковим можливостям с пособи вкладання до сну, умивання, переодягання: нехтування умінь малят та його прагнення до самостійності.

v Обмеженість особисто-емоційного спілкування з дорослим : загальні настанови замість персонального звернення, формальний нелагідний тон дорослого, брак тактильних контактів.

v Некомфортні умови та брак іграшок, відповідних віку й можливостям малят: недостатньо іграшок для задоволення інтересу до них у кількох малят водночас, непосильні або незрозумілі малятам ігрові завдання і функції іграшок та ін.

v Неузгодженість прийомів виховання між членами сім`ї, вихователями вікової групи, між педагогами і батьками дитини. Наприклад, удома життєвий простір маляти обмежується менше, а в дитячому садку більше або навпаки: у дитячому садку сповідується концепція вільного доступу до ігрових і дидактичних матеріалів а вдома простір дитини обмежується ігровою зоною чи його немає взагалі, заборонено доступ до предметів повсякденного побуту.

Наведений перелік дає уявлення про грунт, на якому виникають дитячі капризування і вереди. Та насамперед цікавить питання : чого намагається за допомогою таких неприйнятних у людському оточенні способів спілкування і впливу на дорослих? Адже малята адресують свої капризи і вередування саме їм, а не іншим дітям.

Капризування і вереди дитини завжди адресовані саме значущим дорослим і мають об´єктивні причини.

«Перемикання» уваги - ефективний, але тимчасовий прийом

Вітчизняні та зарубіжні психологи одностайні у своїх висновках щодо емоційної сфери дітей від народження до трьох років. Почуття малят проходять тривалий і складний шлях розвитку. Вони мають певні особливості й суттєво відрізняються від почуттів дітей дошкільного віку: для малюків характерні відсутність підпорядкування мотивів імпульсивність і нестійкість поведінки,настроїв та переживань, наслідування і висока чутливість до станів і настроїв людей, що їх оточують. На нашу думку ,ці та інші особливості емоційної сфери дитини раннього віку,попри те ,що вони створюють певні труднощі у сприйманні впливів дорослих,можуть бути використані для своєчасного й успішного її розвитку.

О.Леонтьєв зазначив,що дитина до трьох років живе під владою зовнішніх впливів. Саме тому її увагу дуже легко привернути до чого-небудь, але так саме легко й відвернути. Надзвичайна емоційна реактивність маляти раннього віку поєднується з нестійкістю емоцій.

За твердженням німецького психолога В. Штерна, бажання дітей раннього віку пов´язані з безпосередньо сприйнятими об´єктами. Саме тому прийом « перемикання» уваги з одного предмета чи явища на інше діє досить ефективно. Проте цей прийом лише заспокоює, але не формує моделі конструктивної прийнятої поведінки.

Мотивуємо правильно

О. Леонтьєв пояснює своєрідність емоційних проявів малих дітей специфічними особливостями їхньої діяльності: їхні дії спрямовані на найближчі цілі й не об´єднані у більш складну систему діяльності. Властива системній діяльності ієрархія мотивів у дворічних малят іще не сформована. Саме тому емоційні переживання малюків примітивні й короткочасні.

Якщо ж використати значущий для маляти мотив – то вередувань можна уникнути, задовольнивши потреби та вибір і батьків і маляти.

Налагоджуємо позитивні стосунки з дитиною

Робіть усе разом, супроводжуючи дії словами і дбаючи про взаємні

позитивні емоції. І вже до двох років прагнення дитини до самостійності буде задоволене. Чи принаймні вдасться позбутися капризування з цієї причини.

Важливо знаходити можливість спілкуватися з малятами індивідуально. Особисті розмови щодо гри, вибору, радощів чи невдач малюка роблять виховательку або одного з батьків його другом. Такі взаємини спонукають дітей підходити , запитувати, повідомляти бо вони знають , що їх вислухають, радітимуть разом з ними, переживатимуть за них. За таких умов вплив слова як регулятора поведінки посилюється.

Обережно з заборонами

За результатами досліджень О.Запорожця та інших психологів, слово дорослого має дещо обмежений вплив у регуляції поведінки дітей віком від 3х років. Слово для маляти – це сигнал дії. Його поведінка регулюється прямою словесною стимуляцією: «на», «дай»,»візьми», «залиш» тощо. Подібні словесні вимоги діти раннього віку використовують без проблем, бо в них чітко визначено, що треба робити. Але мала дитина ще не здатна керувати своїми діями, коли їй кажуть, чого робити не треба. Гальмівні механізми й процеси в неї лише починають розвиватися. Саме в тому психологи й педагоги застерігають і батьків, і вихователів від частих та численних невмотивованих заборон дітям. Дозволеного має бути більше, ніж забороненого. Розрізняти «можна» і «не можна» дітей треба поступово.

Надзвичайно травмують малят заборони,що супроводжуються криком. Нервова система дитини не витримує, і вона зривається. А дорослий сердиться, хоча сам спричинив вередування. Буває,що маля замикається в собі,ховаючись від дорослого за холодним поглядом і виразом обличчя. Ще не вміючи сказати про свої негативні емоції, які викликав дорослий, маля таким чином виражає їх. Отже, користуючись словом як сигналом про щось добре, нове, цікаве, обов´язкове супроводжуйте ним демонстрацію предмета,дії, свої і дитини, вчинки,які вона може побачити і збагнути.

Задоволення потреби в активності – профілактика вередів

Запобігти капризуванню й вередуванню значно легше,ніж їх припинити. Для цього необхідно організувати життя і діяльність дітей так, щоб задовольнити їхні потреби (наприклад, у русі пізнанні, радісній діяльності), реалізувати їхню активність, надати можливість здійснити власний вибір.

Доберіть ефективні стимули й іграшки чи предмети, створіть відповідні умови для кожного малюка. Організуйте веселі та посильні рухливі ігри:

Хованки, доганяли, ігри з м´ячем, боулінг, імітаційні вправи та рухи: нехай малята походять як півник, лисичка, ведмедик тощо; використовуйте ляльковий театр зі знайомими звірятами, дайте можливість ближче познайомитися з його персонажами. Награвшись досхочу у веселі (мало регламентовані) ігри, набігавшись (що їй фізіологічно необхідно), дитина стане спокійнішою і більш керованою.

Коментарi